C'est La Vie

Справжні почуття не вбити

Час не вбиває почуття, він лише притуплює їх. Ніби ховає у кишеню зимової куртки,  а потім відкладає її у шафу до наступної зими.  Адже навіщо нам тепла куртка влітку? Після чудового літа ми вже і не пам’ятаємо про якісь там почуття, але потім приходить зима і ми дістаємо з шафи ту саму куртку. Одягнувши, засуваємо руки і кишені, а там…почуття. ми завжди тішимось зняходячи в кишенях давно заховані там речі. Так і почуття.

Здаєється, я знайшла давно забуті почуття у кишені літньої вітрівки.

Advertisements

Тридцять дев’ять солодких снів з тобою

Нещодавно знайшла свій старий інтернет-щоденник. Пройшло три роки, дуже багато чого змінилось, окрім людини, про яку я писала у своїх постах.. Ось один із них:

 

24 липень 2011

я вже давно не я.
і ти вже так давно не ти.
ми абсолютно змінились; ми не ми..
але стривай –
хіба ми колись були з тобою на ми?  ніколи.
завжди були просто: просто я та просто ти.
разом ми були лише у моїх мріях та у моїх снах, які снились мені тими одинокими літніми вечорами.. та й досі сняться, адже літо ще не закінчилось – попереду ще тридцять дев’ять таких ночей, тридцять дев’ять солодких снів, у яких знову й знову буде виринати твоє обличчя, твої карі очі.
одного разу я представляла собі дітей, які б змогли у нас народитись. у моїй голові яскрава картина: маленький кароокий брюнет – викапаний татусь – бігає по хаті, тупочучи своїми маленькими ніжками, а за ним біжить таке ж маля – наша донечка. хоча не обов’язково, щоб у них були наші карі очі – сині, зелені, сірі..яка різниця – я їх і так буду любити. любила б. адже це були б наші діти. ти тільки не дивуйся, не бійся моїх мрій – просто я, як типова закохана дівчина, люблю придумувати собі історії, у яких завжди яскравий хеппі енд.
закохана? дурість. для мене це надто сильне слово, все-таки.. останнім часом я почала його боятись. навіть промовляти. навіть якщо пошепки. але як же тоді мені пояснити мою тягу до тебе? definitely це щось більше за звичайне подобаєшся, але.. закохана.
так приємно знати, що у мене є такий друг..такий ти. і що я на тебе можу покластись. завжди. чи..принаймні..майже завжди.. просто останнім часом ти став поволі віддалятись від мене. ти поруч, я це відчуваю, але водночас ти дуже далеко. і я боюсь. боюсь втратити такого друга, такого тебе. я ж заради тебе готова зламати всі свої принципи, подолати всі свої страхи – якби ж ти тільки знав… але це навіть краще, що ти не знаєш – так наша дружба не зруйнується..чи, принаймні, буде легше – я не втрачу тебе остаточно. знаєш чому? просто у мене страх..страх, що якщо ти дізнаєшся про мої почуття, то відстань між нами стане ще більшою і я вже не зможу навіть доторкнутись до тебе, легенько так..з ніжністю..я вже стільки раз на собі відчула – почуття залякують. ти просто злякаєшся та більше ніколи не покажешся мені на очі, а я ж не зможу так..не зможу, щоб не бачити ямочок на твоєму обличчі, коли ти посміхаєшся..
все, досить! я ж сильна дівчина і не мушу піддаватись навіть випадковій сльозі. не правда, яка я там сильна? я ж просто стараюсь бути такою – перед тобою. щоб ти ні про що не здогадався..
за вікном ніч накрила чорним оксамитовим покривалом все місто. циферблат годинника показує 12:21, а попереду ще тридцять дев’ять солодких снів..з тобою.

Untitled-1

 

людина з минулого

Можна не спілкуватись з людиною днями, місяцями, роками..думаєш, що ця людина вже давно ввійшла в минуле, це історія, її для тебе більше не існує, а потім випадково зустрітись в магазині і все – години, проведені разом, пройшли перед очима, серцебиття стало більш частим і на долю секунди захотілось повернути час назад.. 

Складіть свою парасольку..

Як часто мені доводилось чути “Я не вірю у любов” або “Любові немає”. Зразу визріває питання: Народ, ви що?! Якщо у вас були відносини, де ви сильно любили, а потім вас кинули – це ще не означає, що любові немає; просто вам попалась не та людина. Everything happens for a reason.

1

Любов навколо, просто ви втікаєте від неї, закриваєтесь, наче від дощу. Складіть свою парасольку і ви побачите – любов існує.

А скільки ложечок цукру ти кладеш у кавучай?

Кількість ложечок цукру, що людина кладе у каву або чай, може багато про неї розповісти. Спостерігаючи за тим, скільки людей з мого оточення кладуть цукру у свій напій, я звернула увагу ось на що:

” – Я буду три ложечки цукру.

Людина, що вживає саме таку кількість цукру, намагається підсолодити своє життя. Батьки не дуже переймаються твоїми проблемами. Ти більш замкнутий в собі, хоча можеш весело сміятись з друзями. Все буденне, не цікаве, мало що приносить радість. Тобі просто тяжко і ти часто почуваєшся загублено, невпевнено. І коли тебе питаються “Скільки ложечок цукру тобі покласти в чай?”, ти не задумуючись відповідаєш “Три”. Тобі просто не вистачає цієї солодинки у житті.

” – Я буду дві ложечки цукру.”                                                                                     

Більшість людей п’ють каву або чай саме з двома ложечками цукру. Тут все просто: у твоєму житті є свої плюси та мінуси. Щось вдається тяжко, а щось легко. Буває чорна смуга, буває біла..але це все нормально, так і повинно бути.

” – Я буду одну ложечку цукру.”

Тут можна вставити попередній опис, але хочеться ще дещо добавити. Я рідку бачу, щоб хтось просив лише одну ложечку цукру. Зазвичай, ці люди жартома додають “Я стараюсь не їсти дуже багато солодкого, щоб цукор не піднявся” або “Я стараюсь слідкувати за фігурою”. А є ще ті, що не спішать пояснювати свій вибір. Вони більш м’які характером, більш ніжні, делікатні, часами можливо з цією дитячою наївністю, котра присутня декотрим..

” – Я буду без цукру.”

…І зразу хтось обов’язково запитається “Як! Ти п’єш чай без цукру?!” Чому це так шокує? А що якщо я просто вирішила слідкувати за своєю фігурою? Хм, можливо, але..це не завжди так. Ті люди, що п’ють свій напій без цукру, дуже сильні. Вони можуть цього не показувати, але вони здатні перейти любі перешкоди, як тяжко чи болісно б це не було. Вони витривалі. Якщо ви запитуєте когось “Скільки цукру тобі покласти?”,  а цей хтось відповідає “Ніскільки”, значить на якомусь етапі його життя йому було дуже тяжко, емоційно. Не солодко. Ні, це не проблемне завдання у підручнику з математики, або щось в стилі “Ой, мене кинув мій новий хлопець, яка трагедія!” Це дещо інше, що могло заставити душу кричати.

…Мені, будь-ласка, каву..без цукру. 

8367571380_d5222b189b_b_largepng1